Жартивливі пісні. Коломийки.

Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очима до бурхливого, нестриманого реготу.

Жартівливі пісні в основному гумористично розробляють сімейно-побутові теми. В цих піснях  висміюються недоліки характеру і поведінки окремих людей. Акцентуючи на смішних і негативних рисах окремих представників народний гумор відіграє тут роль своєрідного вихователя. 

Жартівливі пісні кепкують над дівочими та парубочими вадами, передусім над лінивством і безгосподарністю, над недбалістю і байдужістю, над дурістю та недотепністю, над нескромністю та легковажністю, безглуздими суперечками. 

Такі пісні ще й підіймають настрій, наповнюючи через сміх хорошою енергетикою присутніх, оскільки викладені в доброзичливому плані.

Жартівливі й сатиричні пісні об'єднуються в одну групу близькістю характеру, загальним настроєм: вони жваві, веселі, іноді ущипливі, а то й сатиричні. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насмілюються розмовляти з дівчиною, з розсіяних, неуважних, скупих, дивакуватих та лінивих. Але в народних піснях високо цінується людська краса, гідність, а не багатство.

Коломийка — це переважно коротка, жвава, однострофна співанка. Народилась в місті Колимия на прикарпатті. Раніше коломийки танцювали колом, зараз головні танцювальні рухи – мережка, ножнички, прийом «хрещик» (дівчата і хлопці міняються місцями).
В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й жарти, й насмішка, і любовна лірика.