Календарно-обрядові пісні

З давнини люди, які народилися і жили на Україні, обробляли землю і залежали від неї, вважали саме її своєю годувальницею, їй поклонялись,  відносились до неї як до джерела життя, як до Матері. У них складалось і зміцнювалось безмежне довір’я до Матері-Землі, особливе її шанування. 
Звичайним було прагнення наших предків до праці  у злагоді з природою та землею.
Все  життя українців було проникнуте ідеєю вшанування ласкавої, родючої Землі і Природи, ідеєю фізичного і духовного єднання з ними.

Веснянки
У давніх слов’ян рік починався весною. У свідомості давнього землероба новий трудовий рік починався з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно й пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називаються веснянками. 

Купальські пісні

Окремий цикл українського календарно-обрядового фольклору становлять купальські пісні, які виконувались під час свята Івана  Купала. Це свято співпадає з датою літнього сонцестояння.

У колі річних свят Купало – одне з найголовніших і відзначалося урочисто, чому значною мірою сприяла благодатна пора його проведення: була рослинність, сонце було в розквиті своєї сили, тепла та впливу на природу. За народним повір’ям у цей день "сонце сходить, грає", трави і квіти набирають найбільшої сили, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.

Надзвичайною поетичністю і мальовничістю відзначаються купальські пісні, що виконувалися, коли плили вінки і ворожили. Дівчата пускали свої вінки на воду і дивились: у який бік попливе, туди дівка заміж піде, а якщо потоне, то віщувало розлуку з милим.

Жніварськи пісні

Вони були пов’язані з трудовою діяльністю хлібороба. Адже з піснею йшли в поле і повертались додому, з піснею працювали й відпочивали, піснею урочисто вінчали успішне  закінчення жнив.

Найбільшу групу жниварських пісень складають обжинкові пісні, пов’язані з багатьма обрядами і звичаями на закінчення жнив. Тема тяжкої праці поступається щедрій похвалі золотій ниві, що "сто копів зродила" і подарувала господареві на цілий рік достаток

"Вийшли в поле косарі"

Колядки й щедрівки 

Належать до пісень зимової пори. Молоді люди, переважно хлопці, збирались "дружиною", вибирали ватага - "березу", запрошували музики і обходили всі хати села з піснями і величаннями господарів, за що одержували подарунки. Разом із співом колядок відбувалися і народні ігрища та вистави – "Коза", "Плуг", "Зірка". Щедрівки ж пов’язані з відзначенням Нового року. Їх співали переважно молодь і діти.  Основний зміст зимових обрядових пісень полягає в пророкуванні хорошого майбутнього врожаю.